Думки вголос

Про все і ні про що

написав Владислав Мислінський

Окей, пройшов черговий тиждень мого життя, тому варто щось написати. Тим більш я обіцяв, поставив собі цілі і справно пишу в блог кожного тижня. На рік це має вийти 52 записи, що є більше, ніж двох минулих років. Загалом щоразу можна щось придумати – написати про фільми, які нещодавно переглянув, події в житті чи про всілякі вебмайстрові штучки. А можна просто понити, що нема про що писати.

Певно цим я і займусь зараз. В будь-якому випадку, писати «воду» краще, ніж не писати взагалі. То все того, що я вважаю себе офігенним графоманом, який класно викладає свої думки, цокаючи по клавішах. Хоч що з цього толку, якщо таких як я – безліч? Ну і фіг з ними.

Кінець канікул і безвихідь

написав Владислав Мислінський

Канікули в нашому університеті тривали цілий січень. Так було і на першому курсі. Пояснюють нам це тим, що хочуть зекономити гроші на опаленні. Тільки прикол в тому, що більша половина січня якраз була теплою, а от вже зараз вдарили морози і на лекціях ми точно будем сидіти в куртках.

Та суть не в тому. Суть в тому, що я встиг зробити за цей місяць. І ось я постараюсь проаналізувати як я провів канікули, що виконав, а що ні.

Підсумки року: частина перша

написав Владислав Мислінський

Підходить до завершення 2013 рік, який для мене видався роком контрастів. Варто визнати, що він вже не був таким цікавим, як 2012, в якому було закінчення школи, здача ЗНО, вступ в університет, перші семінари, перші лекції, перша сесія і взагалі багато чого першого. В 2013-ому продовжилась котовасія з навчанням, перейшов на другий курс, який у багато чому видався приємнішим та менш стресовим за перший.

Загалом ситуація з навчанням більш-менш стабілізувалась – я навчився правильно лінуватися. Тобто я досі такий же лінивий, як і був раніше, проте піки ліні припадають лише на ті моменти, коли я не маю великої зайнятості. Думки, що я б міг вибитись в круглі відмінники швидко зникають, коли я згадую, що на то треба витрачати більше часу і сил.

Свій бізнес в Україні

написав Владислав Мислінський

У вас багато знайомих, які не хочуть працювати на «дядю»? У мене багато. Переважна більшість людей сьогодні – це офісний планктон, який тільки жаліється на умови праці, але не приймає жодних рішень для покращення свого становища.

Сучасна робота – це глибоко замасковане рабство в минулому. Ви працюєте і отримуєте копійки, які вистачає на їжу та воду. Інколи ви отримуєте на їжу, воду та видовища і життя вже не здається таким поганим. Ну і найвищий клас рабів отримує гроші на все вище перелічене та різні предмети розкоші. Але хоч рівень життя у них дещо вищий, рабами вони однаково залишаються.

Про розподіл часу та мотивацію

написав Владислав Мислінський

Людство поділило реальність на часові відрізки не просто так. Інколи хочеться, щоб часу було більше. Щоб в добі було не 24 години, а 48. Може тоді б ми встигали більше робити? Навряд.

Успішні люди – це виключно ті люди, які вміють розподілити свій час. Хоча не завжди, бо якщо взяти у приклад людей творчих професій, то вони можуть роками нічого не робити, а потім за тиждень видати якийсь шедевр. Та їх потрібно відкинути, там все більше залежить від таланту та натхнення.

А що робити простим людям, які хочуть досягнути успіху у якійсь галузі? Більше двох років тому я писав статтю на тему, що за розкладом жити дуже складно. І що я покинув свої численні спроби якось організувати свій час.

Піратство і чиста совість

написав Владислав Мислінський

Признайте вже те, що ви хоч раз в житті користувались неліцензійним програмним забезпеченням, слухали музику і дивились фільми нелегально. Робили це всі. Я це теж роблю регулярно.

Роблю і каюсь. Я відношуся до тієї рідкісної категорії людей, яка не проти платити гроші за інтелектуальну власність. З віком совість гризе все сильніше і я почав з малого – платні додатки для смартфону я вже купляю, а не качаю ламані версії. Та я розумію, що це дрібниці, бо ті додатки коштують копійки. А як щодо ліцензійної вінди та інших потужних програмних розробок? Чесно признаюсь, що зараз на ноуті в мене неліцензійна вінда і софт. Проте в мене є виправдання – я студент. А бідні студенти не можуть платити в теорії цілу свою стипендію за якусь програмку. І це при тому, що стипендії в мене нема.

Після цього виправдання тягнуться сотні інших. Країна в нас така, зарплати низькі, рівень життя людей жахливий, кому тут софт купляти? Гаразд, частково я погоджусь, адже реально заплатити за вінду сотню баксів українцю чи американцю – різниця велика. Проте однаково совість мучить. Раз так хочеться бути чесним – чому б не юзати щось безкоштовне? Лінукс, наприклад. Ех, якби ж то.


2011-2020 Всі права захищено.
При копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт myslinsky.org обов"язкове, інакше - знайду і руки відірву :)
Designed by Myslinsky Vladislav (or not).
Головна | Контакти | Про автора