Думки вголос

Раніше, коли я писав у блог, то спочатку текст набирав у ворді, де він автоматично кожні кілька хвилин зберігався і шансів його втратити практично не було. Та згодом, коли кількість постів знизилась, а лінь збільшилась, я почав писати просто у вікні додавання статті. Буквально 10 хвилин тому я дуже про це пожалів.

Написав величезну статтю, як я люблю. Написав, бачте, і тут гугл хромчик аварійно закрився. Коли хромчик знов запустився, була надія побачити відновлений текст, але хромчик відновив тільки вкладки. Набравши тремтячими від злості руками запит в гуглі, я зрозумів, що текст вже не повернути.

Сьогодні подумаємо над певними доволі містичними речами. Я вважаю, що хороше та райдужне життя в нашій країні має відноситись до розділу містики. Я вже не раз виказував своє невдоволення ситуацією в країні, проте от знов накипіло.

Скажімо так. Розпався радянський союз. Розпався не просто так, а через ряд помилок влади в управлінні країною. Влада просто забула, що народ як-не-як - це сила, і коли народу набридне таке ставлення, він рано чи пізно повстане. Ну та не будемо вдаватися в історичні деталі. Ну розпався і розпався, що поробиш? 

Утворилися начебто нові країни, стали незалежними. Ну як незалежними - парадом то продовжувала керувати Москва, правда вже неофіційно. Таким чином український народ отримав те, чого так довго бажав - формальну свободу. Ну от маємо ми молоду країну, яка щойно утворилася, що потрібно робити? Правильно, будувати громадянське суспільство на демократичних засадах, сконцентрувати всі потужності на побудові сильної економіки, будувати пристойну політичну владу.

Сьогодні я писав перший екзамен із п"яти. На щастя, завдання виявилися відносно легкі і хоч результатів ще нема, проте я фактично впевнений, що оцінка буде позитивною. Найскладніші екзамени ще попереду, сподіваюсь їх всіх здати з першого разу.

Це було на рахунок сесії. Тепер поговоримо про те, що зараз стало таким потужним мейнстрімом. Про кінець світу, звичайно.

По ідеї він має настати вже через три дні. Отак різко - бац і всі здохли. Та на превеликий жаль кінця світу не буде.

Настав цей час. Час мінусової температури та пагорбів снігу, час гарячого чаю та мандаринок, час теплого одягу та рум"янцю на щоках, час холодних рук та маневрів на льоду. Час зими.

Я люблю зиму. Не так сильно, як осінь, але люблю її більше, ніж весну чи літо. Тільки взимку відчувається той комфорт теплої оселі, коли надворі хуртовина, тільки взимку можна залишитись зі своїми думками наодинці. Красиві візерунки морозу на вікнах... Сніжинки, які ловиш язиком і радієш, як в дитинстві.

Хоч зима і настала ще 2 тижні тому, проте пишу тільки зараз.

Враховуючи популярність статті про моє ставлення до релігії, та кількість людей, які підхопили естафету написання постів про релігію, я вирішив написати ще одну статтю, в якій згадати також актуальні на сьогодні події.

Мабуть, у всіх на слуху зараз новина про резонанс, який спричинив фільм "Невинність мусульман". Невеликий, малобюджетний, аматорський фільм спричинив більше галасу, ніж голівудські блокбастери. В ньому висміюють Аллаха та іслам, як релігію в "образливій" формі. Головна думка  фільму також полягає в тому, що показується наскільки іслам войовнича релігія.

Після цього мене дуже порадували ісламісти. Всупереч всім законам логіки вони почали кровопролиття, що надзвичайно "спростовує" суть фільму. Ще один приклад того, що ідіотизму в сфері релігії немає меж.