Думки вголос

Хеллоу всім блукаючим по мережі. Сьогодні я б хотів розказати про кількість френдів у соціальних мережах.

Вконтакті я зарегався в далекому 2008 році. З того часу друзів фактично не видаляв і назбиралось їх штук 400 з копійками. Це при тому, що я нікого не додавав, люди мене знаходили самі. І ось тільки кілька місяців тому я вирішив зробити глобальну чистку друзів. Скільки ж невідомих людей було в тому клятому списку. Просто питаєш себе "Хто це в біса такий і звідки я його\її знаю?"

Давненько я не писав, проте на це були причини. Для початку всупереч побоювань, літо в мене йде досить непогано. Я б навіть сказав:

Нещодавно повернувся з невеликої поїздки в Космач. Фоточки сюди викладати не буду, бо то страшна морока, можете погортати мою сторінку у ВК

Загалом раніше напрягала спека, тепер радують зливи і урагани по всій країні. Взагалі люблю прохолоду.

Став менше дивитись фільмів, більше гуляти. Не знаю, чи це добре чи погано. Проте з початку літа підсів на серіал Декстер і зрозумів, що мої ідеї для серіалів\книг не можуть тепер відрізнитись оригінальністю. Проте про Юліана Мардера я не забув, діло розпочате, тому й писати буду продовжувати. Тільки-от не знаю, чи до кінця літа щось напишу.

Останнім часом я підсів на серіал "Мене звати Ерл" по рекомендації друга. В основу серіалу взято колишнього злочинця, який через певні обставини починає вірити в карму і складає список своїх поганих справ. Після чого він починає викреслювати пункти зі списку, якось перекривши добром свої погані вчинки.

Отже, сьогодні в нас 19 квітня 2012 року. Рівно через місяць - 19 травня, я буду здавати своє перше ЗНО з географії. Останнє ЗНО з історії України і його я здам 1 червня. Наразі в мене надзвичайно велике бажання заснути та проснутись вже 2 червня.

Отже, враховуючи те, що моя підготовка до ЗНО досі була лише в лапках...точніше її фактично й не було, я зроблю надзвичайні зусилля в ці, останні 30 днів, щоб заставити себе повчитись. Звичайно, з одного боку, якщо я не поступлю, то буду мати рік свободи і робитиму що хотітиму(тобто нічого), але з іншого боку чим швидше вступлю, тим швидше закінчу.

Листав я сьогодні вранішні новини і наткнувся на красиву статистику, що 80% українських студентів готові проміняти Україну на роботу за кордоном. При реальному розкладі я б не здивувався, якби було й 99%.

Тепер трохи мої думки в цю тему. З одного боку я особисто ніколи б не відмовився, якби мені за кордоном пропонували високооплачувану роботу та інші плюшки. А от з іншого боку мені образливо за Україну і хочеться залишитись та допомогти їй стати на ноги.