Коли єство рветься в далечінь

- Переглядів: 1922
В кожної людини
настає момент, коли вона хоче поїхати світ за очі. Відірватися від буденних
клопотів, кинути всі справи і гайнути куди-небудь. Зазвичай ми про це мріємо,
проте завжди знаходимо відмовки.
Основна причина,
через яку більшість українців не подорожує – відсутність грошей. І тут я
погоджусь лише частково, адже історія знає чимало випадків та чимало людей, які
обходили всю земну кулю з вітром в кишенях.
Це, звичайно,
дуже сміливі та відчайдушні люди і я ними щиро захоплююсь. Проте таких людей
досить мало, потенційним туристам потрібен комфорт та безпека. Такі туристи не
шкодують грошей на гарну подорож – летять бізнес-класом, живуть в номерах люкс
в 5-ти зіркових готелях. Одна з найбільших переваг в багатстві – ви можете
поїхати куди заманеться. Я взагалі ніколи не зрозумію пристойно забезпечених
людей, які ніколи не були за межами своєї ж країни.
В моєму ж випадку
ні про яке забезпечення не йдеться. Кілька тижнів тому я почав серйозно
обдумувати можливість кудись поїхати літом. Мабуть це настання весни так
вплинуло, проте хочеться змінити обстановку, побачити щось нове.
Тоді я нагуглив
список країн, в які можна потрапити без всіляких там віз. Список доволі
чималий(на моє здивування), проте країни явно не айс. Точніше є непогані
варіанти, допустим Куба, Мексика ітд, проте більшість із пристойних країн
знаходяться за пів земної кулі. А це означає неймовірно дорогі квитки
на літак. Читав я і про бюджетні авіалінії, проте вони рідко мають відкриті
напрямки в безвізові країни ну літати в них якось трьохи стрьомно.
Тож було вирішено
шукати щось поближче. На великий жаль, всі файні країни Європи, як от Франція,
Італія, Німеччина та інші, закриті візами. Воно і правильно – нащо тим країнам
проблем з кучею українців? Всі максимально ближні варіанти включають в себе
Білорусь, Молдову, Румунію та Росію. Великого бажання туди тащитись у мене
нема, бо я не вбачаю великої різниці між усіма цими країнами та Україною. Тож я
взагалі відкинув варіант виїзду цього року за кордон. Тим більш закордонний
паспорт я досі не зробив, хоч це й не велика проблема.
Тоді я подумав, а
що мені може запропонувати Україна? В нас є море. Навіть два моря. На морі я
вже був, тому певна інтрига втрачається. Тим більш ціни на відпочинок у Криму
зараз просто неадекватні. Тож море якось відкотилось на другий план.
Їхати у великі
міста? Типу Київ, Харків, Одеса, Донецьк. Взагалі не айс, враження від Києва у
мене були не з найкращих, я колись про це вже писав. Та й взагалі перебиратися
з одного мурашника в інший не в кайф. Тут я згадав, що зовсім поруч красується
місто Львів. Не повірите, але у Львові я досі не був. Тобто фізично був при
поїздці поїздом у Київ, але на землю не ступав і не прогулювався.
Львів мені
здається досить хорошим вибором хоча б тому, що всі його хвалять за
архітектуру. Франківськ, як відомо, є «маленьким Львовом», тому мені особливо
цікаво було б поглянути на архітектуру австрійського типу в більших масштабах.
Тож наразі я маю досить серйозні плани поїхати літом мінімум на кілька днів у
Львів.
Проте до літа ще
є трохи часу, який теж можна використати з користю. І тому кілька днів тому мій
мозок видав ідею поїздки в Чорнобиль. Чому ж я раніше про це не подумав? Мені «пощастило»
народитися в країні, де сталась наймасштабніша ядерна катастрофа всіх часів,
чому б не поїхати на місце тогочасних подій? Зразу було загуглено на цю тему і
знайдено немало компаній, які пропонують екскурсії до Чорнобиля. Багато
консервативних людей зараз почнуть нити про радіацію, небезпеку, а фанати
сталкеру – про мутантів і тому подібне. Проте я знайшов чимало інформації про радіацію
по маршруту екскурсії і все вказує на те, що рівень радіації, який люди
отримують при 5-годинному перельоті реактивним літаком є більший, ніж під час
цієї подорожі. Тож зваживши всі за і проти було вирішено скористатися таким
шансом.
Екскурсії в
Чорнобиль відбуваються практично щотижня, тому проблем з термінами бути не має.
А враховуючи непогану кількість травневих «святкових» вихідних я навіть
прикинув, що 1 травня було б непогано туди поїхати.
Не знаю, чи вийде
в травні, проте знаю точно, що я це рано чи пізно зроблю. На літо переносити не
хочеться через мою ненависть до жари і задухи, тому зараз було б ідеально.
Знаєте, інколи в дорослому житті можна знайти і переваги. І ось одна з них – ви можете поїхати куди-завгодно. Варто лишень назбирати трохи грошей та пройнятись відповідним бажанням.
P.S. моя найбільша мрія завжди буде Австралія :)
от того я й хочу в період студентства кудись поїхати, бо розумію, що потім почнеться робота і рутина до кінця життя
Автостоп, каучсерфінг, веломандрівки, життя в наметі з польовою кухнею, сквотинг, airbnb, вантажними поїздами тощо. І в такому разі достатньо 200-300 грн, щоб подолати десятки тисяч кілометрів.
Звичайно, є багато способів за 200-300 грн об"їхати пів континенту, проте бажання подорожувати конфліктує з бажанням залишитись в безпеці.
Стрічка RSS коментарів цього запису