Інше

Від початку створення даний блог ні разу не міняв свій дизайн. Тобто три роки дизайну, який мені вже трохи набрид. Ну а ще всякі людішки гнали, що шаблон дніщенський. Ну фіг зна, мені подобався.

І тут раптово настають 5 днів вихідних в моєму рідному універі і я в паніці. Паніка через те, що я забоявся знов за вихідні нічого толкового не зробити. І спонтанно я вирішив освіжити вигляд блогу.

Вас очікує неймовірно захоплююча історія про те, як я проводжу будні дні. Така історія зібрала б мільйони переглядів (лайків, репостів), якби я був хоча-б Джонні Деппом. Ну а в даному випадку ця стаття просто засмутить мене через років 5-10, коли мій розпорядок буде набагато гіршим.

Ранок безнадійного студента зазвичай розпочинається в 7:05. В мене накручено 4 будильника на смартфоні (6:50, 6:51, 6:52, 7:05), один на планшеті (7:05) і один на телефоні (7:05). Суть в тому, щоб будильник продзвенів перший раз о 6:50 і я отримав моральне задоволення, що зможу поспати ще 15 хвилин. 7:05 – це критична точка, коли я змушую всі системи вмикатись і відновлювати свою роботу.

Через всякі різні обставини потрібно було купити якийсь двосімочний телефон. А так як смартфон в мене вже є, то захотілось екзотики у вигляді кнопочного телефону.

Довго вибирати не довелось, з моїм-то фанатизмом до марки LG. Від LG на ринку представлені дві моделі – A390 та A399. Різниця між ними сто гривень, а от по технічних характеристиках вони майже ідентичні. Дорожча модель лише має камеру 2 мегапікселі, а не 1.3 і, як не дивно, слабший акумулятор на цілих 200 міліампер. Тому була вибрана дешевша модель, в якої потужні 1700 міліампер.

От так завжди. Беру і пропускаю якісь річниці, важливі дати ітд. 7 березня цьому блогу виповнилось 3 роки.

На момент створення блогу мені було 16 дитячих років, а тепер можу похвалитись 19-річною старістю. За цей час я натворив всякої фігні, зокрема закінчив школу і поступив в універ. На цьому всі мої документально завірені досягнення закінчуються.

Хоча якось не дуже зрозуміло нащо мені підбивати підсумки з кожною річницею блогу. Бо я ті самі підсумки підбиваю в постах про закінчення року і в постах, де сам себе вітаю з днюхою.

Отже, ми підібрались до останньої позначки перед 2014 роком. В попередній статті я описав в загальному, як склався 2013 рік для мене, які події відбулися, що мене порадувало, а що засмутило.

Пройшов тиждень від написання першої статті, де я розказував про те, що з сайтами моїми біда і все через злючого москальського дядю яндекса. Сьогодні я остаточно закрив обидва сайти на всіх біржах і пішов у безстрокову відпустку. Працювати залишається лише куплений сайт, проте заявки на нього приходять ліниво, тому роботою я то не вважаю. Хто б міг подумати, що через 3 роки з початку "сайтової" епохи все так обернеться. Я пригадую, скільки було натхнення та амбіцій на початку роботи. Також було безліч проблем, злетів та падінь і тепер, через три роки, відбулось остаточне падіння, після якого вже буде надзвичайно важко встати.