Івано-Франківськ - місто для кращого життя

Я от щойно сидів і думав над тим, про що я ще не писав у блог. Більшість моїх захоплень, поглядів і думок на основні теми висвітлені. Проте пропустив я одну доволі важливу річ. Я ще жодного разу не писав про місто, в якому живу.

Адже місто - це великий простір для реалізації своїх життєвих цілей та амбіцій і саме воно впливає на все наше життя. Мабуть, найдосконаліша форма скупчення людей у великих кількостях на малій території.

Отже, повноцінно я живу в Івано-Франківську вже майже рік. До цього жив у Богородчанах, проте все одно частенько навідувався в Франківськ-сіті.

Враховуючи те, що великого досвіду в "випробовуванні" нових міст у мене нема, то я порівняю Франківськ лише з Богородчанами. Правда порівнювати і нема що. Богородчани розташовані за якихось 18 кілометрів від Франківська, проте таке враження, ніби інша планета. Справа не лише у розмірах(Богородчани - всього-на-всього велике село), а й у самій атмосфері населеного пункту.

Не хочу сильно перебільшувати чи брехати, але повинен сказати, що в Богородчанах доволі паршиві люди у своїй переважній більшості. Це село виступає так званим бар"єром між навколишніми селами та самим містом. Тому контингент тут зібрався доволі неординарний. Від "бидла" до "еліти". Всі, хто себе не відносять до жодної з категорій, ніколи не були в захваті від цього смт(селище міського типу). Про інфраструктуру взагалі казати нічого не буду - бо її нема... Кілька магазинів, кілька кафешок - це все, чим може похвалитись Богородчани. Соціальну структуру населення яскраво характеризують такі випадки, як збивання насмерть людей на день молоді чи вбивство за мобільний телефон.

Можливо просто від браку порівнянь, але Франківськ завжди здавався мені раєм супроти Богородчан. Тут і люди приязніші і є куди піти вечером і є де погуляти. Мої культурні потреби Франківськ задовільняє повністю - тут і два хороші кінотеатри і великий драмтеатр і різноманітні галереї та виставки. Враховуючи те, що я живу в центрі, то й вийшовши з дому і пройшовши пару метрів я отримую велику різноманітність магазинів, супермаркетів. Чудове міське озеро та парк - незамінні місця для вечірньої прогулянки. Також з десяток різних інших парків дають можливість розгулятись.

Не обходиться тут і без закладів харчування. Провести час в улюбленій піцерії чи кафе можна з повним комфортом. Крамниці техніки тут на кожному кроці, що для мене великий плюс, бо можна потестувати нові гаджети і набратись певного досвіду, який адміністратору блогу про техніку завжди корисний.

Не просто так різні авторитетні видання рік за роком присвоюють Івано-Франківську звання кращого міста для проживання. Так, це місто не мегаполіс, не бізнес-центр і не столиця. Ринок праці тут помітно слабший в порівнянні з Києвом чи іншими крупними містами, проте для життя  Франківськ справді є найкращим містом в Україні.

Та не все так гладко. Варто перейти і до мінусів. Для початку транспортна система. Ну просто дуже я вже не люблю всі ці маршрутки, які в нашому місті гордо називаються "пижиками". Скупчення цих монстрів на центральних вулицях просто зашкалює, що мені не подобається. Тому я неабияк вдячний за те, що мій університет недалеко від дому і я добираюсь до нього пішки.

Тепер комунальні служби. Саме ці служби, які в даний момент нічого корисного не роблять. Хоч сугробів снігу на вулицях уйма. Цієї зими вже було 2 потужних снігопади і сніг з центральних вулиць вивозили тільки за день до того, як наступала відлига. Ходити як чапля дуже нервує, а ще коли ожеледиця - взагалі жесть. Легко кажучи комунальниками я не задоволений.

Ще один неприємний момент, який є типовим для багатьох міст Західної України - сморід на вулицях. Ні, це не середньовіковий сморід, коли каналізацій не було і помиї люди виливали через вікна, ні. Просто на деяких вулицях у певних місцях є невеликі, проте помітні "полоси" смороду і це інколи може зіпсувати райдужний настрій.

Ах, ну і церкви. Точніше їх кількість. Ну це просто абсурдно, щоб на невеличке місто було стільки церков, проте це вже тема для іншої розмови.

Ну і вже з області фантастики - було б круто, якби колись у Сан-Франківсько зробили метро. Проте, наскільки я знаю, грунти під містом не дозволять це зробити в найближчі десятиліття та й економічної вигоди немає.

І наостанок - я дуже люблю своє місто, незважаючи на деякі недоліки. Саме Івано-Франківськ я вважаю рідним містом, хоч і не виріс у ньому.