Огляд LG A390

Через всякі різні обставини потрібно було купити якийсь двосімочний телефон. А так як смартфон в мене вже є, то захотілось екзотики у вигляді кнопочного телефону.

Довго вибирати не довелось, з моїм-то фанатизмом до марки LG. Від LG на ринку представлені дві моделі – A390 та A399. Різниця між ними сто гривень, а от по технічних характеристиках вони майже ідентичні. Дорожча модель лише має камеру 2 мегапікселі, а не 1.3 і, як не дивно, слабший акумулятор на цілих 200 міліампер. Тому була вибрана дешевша модель, в якої потужні 1700 міліампер.

Враження телефончик склав позитивне – в руці лежить прекрасно, не зважаючи на те, що він не мініатюрний. Пластик хорошої якості, корпус зібраний на 5 з плюсом.

Інтерфейс порадував шустрістю роботи – по ідеї там і нема чому виснути, але деякі моделі інших виробників умудряються. Інтуїтивно менюшки і фінтіклюшки розташовані зрозуміло, а от вже глибші налаштування ховали як могли. Хоча може то незвично після андроїда.

Розмовний динамік відмінної якості з чудовим запасом звучності. У відгуках писали, що динамік видає забагато високих частот, але не відношу це до мінусу – бо мені особисто так легше розбирати слова співбесідника, а не слухати його бубніння.

Зовнішній динамік хоч і не такий голосний, як у фінів, проте видає чистий звук і не хрипить. А музична складова в навушниках мене взагалі приємно здивувала – звук майже на тому самому рівні по якості, що й на мому смарті. І що цікаво, то звук вже був на приємних для моїх вух налаштуваннях – еквалайзера у плеєрі хоч і нема, але він і не знадобився.

Гарно реалізована робота з двома сімками. Однією клавішею можна між ними перемикатись. На кожен контакт можна окремо призначити з якої сімки його викликати, також телефон  шарить на яку сімку був здійснений дзвінок і з тієї ж перенабирає.

Спереду є світловий індикатор, який показує яка зараз активна картка і чи є якісь пропущені події.

Можна згортати програми. Згадав молодість і закачав Gravity Defied…ееех, гра-легенда свого часу. Є ще пару стандартних якихось іграшок, але вони особливо не порадували. Вбудована опера і клієнт фейсбуку. На фейсбук ще не заходив, а от інтернет через оперу протестував – працює досить добре, але на крупних сайтах телефон явно не справляється, воно і зрозуміло.

Можна довго перечисляти що там ще є, краще перечислю чого нема і що можна було б доробити доблесним програмістам з Кореї.

Нема ліхтарика – думав біда, виявилось, що екран світить так, що нафіг ніякого ліхтарика не треба.

Недопиляний софт – місцями хотілось би більшої кастомізації, але потім я швидко згадую, що це привілегія смартфонів. Хоча ще не допиляний софт проявляється в тому, що через стандартний PC Suite телефон до компа фіг підключиш, треба качати взагалі «лєвий» до Флая і то він працює так-сяк.

Екран звичайно не вражає кутами огляду, але для даної цінової категорії він досить хороший – зернистості майже нема, кольори наближені до натуральних.

Камера форкає виправдано на свої 1.3 мегапікселі – мені вдавалось при нормальному освітленні гарно сфоткати якийсь друкований текст. Хоча особливої доцільності камери в дзвонилці я й не бачу, але вже хай буде.

Акумулятор то взагалі окрема розмова. Я купив телефон в п’ятницю, а зараз вже ніч на вівторок і я ще не виймав зарядного з коробки. Точніше кажучи значок акумулятора повністю зелений досі, а я таки немало його цокав ці дні. Мінімум два тижні телефон точно буде тримати заряд, а якщо ще й менше ним клацати, то й всі 3-4 тижні. Смартфонам до такого показника ще рости й рости.

В мене якісь огляди техніки стають паршивішими з кожним разом, навіть не знаю чому. Загалом, якщо вам потрібна довго живуча дзвонилка з хорошим корпусом і робочим функціоналом, то LG A390 відмінно годиться на цю роль.

p.s. від 1 заряду протримався півтора тижні, від другого - 3 тижні і два дні. Дзвонив відносно часто і у вільний час гамав гравіті дефайдед :)