Апокаліптичний 2012-ий рік ознаменувався зовсім не катаклізмами, а моїм вступом в університет. Спочатку було весело й прикольно, а потім настала… штольня. Трохи про особливості студентського життя далі.
Рік тому в перший же день реєстрації чисто українського домену .УКР вхопив собі два файні домени. На одному домені на початку осені вклепав автомобільний сайт, але так як зараз ця галузь в Україні в дикій кризі, то сайт я шось трохи закинув. А другий домен я використав тільки зараз.
Загалом так – після вихідних потрібно знову рано встати, щось вивчити/зробити і отримати безліч головного болю. Але хіба у вас не було такого, що от наче понеділок, але насправді по відчуттях як п’ятниця?
Закінчився перший семінарський тиждень в універі і можна підбити маленькі підсумки. Зразу кажу, що жодної двійки ще не получив, але без негативних оцінок якось зовсім сумно.
Через всілякі дискримінуючи свята я щось затягнув з першим весняним постом. Виправляюсь. Почну традиційно із скарг.
Мабуть, перший і останній мій пост, де замість тисячі слів можна поставити одну картинку...
А ніяк. Черговий жаль за айтішною професією охопив мій гуманітарний розум. Програмістам башляють зазвичай в баксах і їм легше пережити валютне «битіє».
Так вже сталося, що всі мої подорожі не виходять за межі країни. Посидючий характер в купі з вічними пошуками грошей утворюють не надто частий відпочинок і в межах країни.
