Чому я полюбив хмарні сервіси

Інформацію про хмарні сервіси я чув ще давно. Проте, якось в те не заглиблювався...коротше, пофіг мені було...

Та от на днях дізнався, що компанія LG роздає безкоштовно всім користувачам її смартфонів 50 гігабайтовий аккаунт на сервісі box. Ну тут і проявилась моя українська ментальність - халяву я люблю.

Зайшов на андроїд маркет, скачав офіційну прогу box та й зареєструвався. Виявляється, 50-гіговий аккаунт коштує 20 баксів, ну я й обрадувався, що на халяву дістав те, за що інші платять.

Програма на смартфоні досить зручна - можна переглядати файли, завантажувати, вивантажувати - робити з ними все, що хочеш. Тепер щодо концепції застосування. Я особисто пророкую таким сервісам досить глобальне застосування в майбутньому. Справді, досить зручно мати доступ до своїх файлів з усіх куточків світу.

Чому зараз такі сервіси не настільки популярні? Скоріш за все тому, що нас обмежує швидкість інтернету. Фактично, працювати з великими файлами(відео, програми) на смартфоні в наших реаліях досить складно. Швидкість передачі даних через мобільні мережі в найкращих випадках складає 400кб/с, тому дивитись відео з онлайну не дуже зручно. Навіть 3G не рятує ситуацію - ця технологія стабільно працює тільки в центрі Івано-Франківська і то, рідко швидкість піднімається вище 1мб/с.

Як варіант - вай фай. Проте в себе дома, якщо й ловлю кілька мереж вай фай, то обов"язково всі запаролені - це теж наш прекрасний менталітет.

А взагалі, коли через 5-10 років весь світ охопить LTE(типу 3G, тільки в кілька разів швидше), тоді хмарні сервіси почнуть диктувати моду. От і справді, навіщо платити додаткові гроші за жорсткі диски в компах, смартфонах, якщо всі дані зберігатимуться на серверах десь в Алясці? Правда раптове вимкнення інтернету може суттєво обрізати нам руки.

До України все прийде на кілька років пізніше, але прийде. А от зараз, якби я жив десь в Нью-Йорку, де мережі LTE вже досить розвинуті, то надавав би перевагу хмарним сервісам.