Сповідь пішохода

Всі чоловіки з глибокого дитинства запрограмовані на фанатизм від авто. Все-таки, автомобіль – це один з найбільших винаходів людства. Хоч тепер вже 2014 рік, але досі автомобілі не обросли крилами і автопілотом. Хоч автопілот вже і є від Google, проте на його впровадження піде ще чимало років.

Людина, яка не сиділа за кермом, ніколи не зрозуміє відчуттів при водінні машини. Це дивне відчуття легкості і захоплення, адже ти легким натиском ноги приводиш у рух півторатонний шматок заліза. А коли це ще й твоє авто, то відчуття ще кращі. Хоча звідки мені знати, адже в мене нема автомобіля.

Зате є водійські права, які вже встигли потертися за майже два роки носіння в гаманці. І таким чином я відношусь до багатостраждального класу пішоходів. І позитивні речі в цьому таки є. Я економлю великий мішок грошей щомісяця і я тримаю свій організм у формі. Добре те, що наразі я живу у відносно невеликому Івано-Франківську і всі мої маршрути переважно займають не більше 20-30 хвилин.

Окрім автомобіля в мене немає велосипеда і я не користуюсь громадським транспортом. Велосипед просто нема де тримати, а катання на громадському транспорті мене перетворить в злобного дьорганого шизофреніка. Нещодавно відкрив карти від гугла і вирахував, що щодня я проходжу мінімум 2.8 кілометри. Це до університету і назад. Примітно, що половину цього кілометражу я проходжу максимум за 20 хвилин, а в швидкому режимі і за всі 15 справляюсь.

Скороходіння дуже виручає, але в купі з антипунктуальністю воно дає негативний результат. Антипунктуальність моя в тому, що я завжди приходжу швидше. Пари починаються в 8:30? А чому б не прийти в 8:00? Зустріч на 15:50? Прийдемо в 15:20. А потім стою і чекаю. І ніяк себе не переборю.

Так-от, якби я мав автомобіль, то мої маршрути дещо б спрощувалися і плюс не враховувались би погодні обставини.

Та в нас така чудова країна, де іномарки коштують в два рази дорожче через розмитнення. І просте авто стає елементом розкоші, а не буденною річчю. Так, я можу купити собі якусь розвалюху за трьохзначну суму, але в мене є невелика підозра, що потім в неї треба буде вкласти ще не одну чотиризначну суму, щоб вона їздила.

Є ще таке чудове слово, як кредит. То страшне слово і звучить майже як матюк. Ніколи не брав кредитів і вважаю страшними ідіотами людей, які беруть кредити на побутову техніку/смартфони/телевізори ітд. Єдиний випадок, коли кредит виправданий – ти береш його на бізнес. Тобто на справу, яка в теорії має принести тобі прибутки. А брати в кредит всілякі нові речі і радіти, що вони в тебе є, хоч вони й не твої, то дуже сумно. Люди не враховують, що вони можуть завтра захворіти, їх можуть звільнити, а їхня квартира може згоріти.

Тому ще мінімум 3 роки навчання я буду регулярно нити про відсутність автомобіля, але таки буду далі ходити на своїх двох. Бо наразі в мене інакша пріоритетність причин. Зараз я більше хочу авто через те, що в ньому можна включити улюблену музику і поїхати світ за очі. А от коли авто буде мені потрібне для роботи/бізнесу, тоді вже серйозно задумаюсь над купівлею.