Кого я читаю

Як можна помітити, я не дуже активний учасник блогосфери. Я не коментую щодня десятки блогів, через що і мене мало хто коментує. Частково це через те, що мені дико лінь, а частково – бо я досі значуся в спам-базі акісмета. Колись давно туди потрапив за кілька безбідних посилань, так досі і не можу вийти. Тому на багатьох блогах мої коментарі банально відразу потрапляють в спам-кошик, де їх автори блогів вже ніколи не побачать.

Та й взагалі, якщо оглянутись, то цікавих блогів залишилось не так багато. Зараз відкриваю свій рідер і дивлюсь на кого я підписаний і кого читаю.

Akceptor – мабуть, найактивніший коментатор на цьому блозі з часів його заснування. Чесно кажучи вже й не згадаю хто чий блог перший прокоментував, але факт у тому, що його блог я читаю вже здавна. Передусім блог цікавий тим, що він авторський і Володимир описує все «як є». Бувають не дуже цікаві для мене пости про програмування та інші хитромудрі речі, але видно, що людина любить свою роботу і це плюс. Хоч і живемо фактично в одному місті, та ще ні разу не пересікались.

Smyrnov – точно пам’ятаю, що саме він перший знайшов мій блог, а потім мені написав, після чого і зав’язалась наша кількарічна дружба. Основна блогерська біда у Романа була в тому, що його блоги швидко помирали. Встав пацан не з тієї ноги – видалив весь блог і забив болт. Потім завів новий і та сама історія. Та ось у 2014 році новий блогерський виток і його блог тримається вже рекордний час. Цього разу Роман підійшов до його створення з більшим ентузіазмом і регулярно радує читачів цікавими постами про своє життя і про речі, які його оточують.

Свиноматка – колись цей чувак знайшов мене на імхонеті, ресурсі, який був досить потужною рекомендаційною платформою, проте тепер скотився на дно. Відповідно ми дізнались, що ми обидва блогери. Його блог я читаю досі, а от чи він мій читає – вже не знаю. Зацікавив блог Богдана тим, що він розповідає на ньому історію свого життя. Доволі незвичайного життя, бо Богдан кинув Києво-Могилянку на останньому курсі і поїхав на заробітки в Ангію. Цікава філософія життя, цікаві пости і цікавий погляд на світ.

Лінивий – цікавий блог росіянина, який не знайшов щастя в Росії і поїхав жити в Таїланд. Якщо читати блог від початку його створення – то ви можете спостерігати за тим, як людина бореться з лінню і старається щось зробити, щоб забезпечити собі щасливе майбутнє. Згодом він переїжджає в Таїланд і в статтях описує життя, традиції та побут в зовсім чужій країні та культурі. Часто наштовхує мене на думку, що теж треба туди переїхати. (загалом я знаю ще кількох блогерів з подібною долею, але вони пишуть не так цікаво)

Віктор Литовченко – колись був блогером на платформі живого журналу, але потім забив болт і перейшов у фейсбуківський формат. Його ви могли бачити на 5 каналі у програмі «Технопарк», саме через цю програму я про нього і дізнався. Окрім класних оглядів техніки це також цікава та різностороння особистість. Віктор часто буває за кордоном і не забуває про це звітуватись на своїй сторінці. В нього цікаві погляди на сучасне політичне становище в Україні і він ніколи не боявся висловлювати свої погляди.

В моєму рідері, звичайно, значно більше блогів, але лише оці можна назвати авторськими і їхні автори не забувають їх оновлювати. В себе на блозі я ніколи не робив окрему сторінку у меню з «друзями», а вся справа у тому, що блоги часто вмирають. Тому нехай буде такий окремий пост про друзяшок.