Закінчився перший семінарський тиждень в універі і можна підбити маленькі підсумки. Зразу кажу, що жодної двійки ще не получив, але без негативних оцінок якось зовсім сумно.
Через всілякі дискримінуючи свята я щось затягнув з першим весняним постом. Виправляюсь. Почну традиційно із скарг.
Мабуть, перший і останній мій пост, де замість тисячі слів можна поставити одну картинку...
А ніяк. Черговий жаль за айтішною професією охопив мій гуманітарний розум. Програмістам башляють зазвичай в баксах і їм легше пережити валютне «битіє».
Так вже сталося, що всі мої подорожі не виходять за межі країни. Посидючий характер в купі з вічними пошуками грошей утворюють не надто частий відпочинок і в межах країни.
Українці вже привикли, що в державі вічний бардак. Так довго виборювали незалежність і так довго не можемо її фактично здобути.
