Жебраки: життя не для всіх однаково райдужне

Написано в Думки вголос
  • Переглядів: 2391


Суспільство від самого зародження почало ділитись на багатих та бідних. Це правильно, це нормально. Я б хотів сьогодні висловити свою точку зору на таке явище, як жебрацтво.

Для початку я задумався над причинами такого явища. Найпоширеніші варіанти такі:

Людина вже народилася в складних умовах. Без батьків, або з поганими батьками, потрапила в дитячий будинок, вийшла з нього і нічого не має. Совість не дозволяє красти, тому людина вирішує жебракувати.

Людина потрапила в складні умови. Тобто людина мала родину, певні статки, проте одного дня вона зламалася. Ймовірно, що людина програла всі гроші у азартні ігри чи заяйнялася пияцтвом. Причини у всіх свої - хтось втрачає близьку, дорогу людину і не може з цим впоратись, у когось просто нічого не виходить у житті і людина здається. Також є категорія, яка стала інвалідами(на виробництві, на війні). Як відомо, з інвалідністю на роботу не приймають, якщо є близькі люди, які потурбуються про тебе - добре, але якщо немає - що людині залишається?

Коли я проходжу мимо чергового жебрака на вулицях Івано-Франківська, то грошей не даю. Проблема не в тому, що мені жаль кількох гривень, а проблема в тому, що я на 99% упевнений, що ці гроші не принесуть жебракові користь. Якщо ви дивитесь телебачення, то знаєте, що безпомічних людей організовують люди з підприємницькою жилкою. Тобто справді інваліди просять грошей на вулиці, але всі ті гроші йдуть у кишеню ще багатших, ніж ми самі. Натомість інвалідам забезпечують бідняцьку їжу та спільний дах над головою. І багатьох це влаштовує.

Мав нагоду подивитись нещодавно фільм "Мільйонер з нетрів", де гарно показано, як діють такі "організації". Скажем так, ті події показувались в Індії, проте Україна далеко не втекла. Малих дітей, які втратили батьків та не мали взагалі нічого заставляли жебракувати. Та ще би нічого, але ж діти спочатку були здоровими. Здорові діти не викликають жалість, тому "жебрацькі бізнесмени" навмисне випікали їм очі, ламали руки ітд...

Я можу сказати, що навіть якщо у мене просить грошей людина, яка не відноситься до всіх цих спілок та просто їй потрібні гроші, то це ще не привід давати їй гроші. В основному гроші просять на що? На їжу. А в основному витрачають на що? На бухло. Реально ми живемо не в середньовіччі і зараз померти з голоду досить складно. Я кажу про те, що при бажанні жебраки завжди знаходять їжу. Або випрошують в розчулених продавців хот догів, або риються в смітниках.

А от гроші, які назбирують за день вони витрачають на бухло. Чому? Бо вони слабкі духом, вони запивають своє горе, жаліють себе та свої життя.

Тільки слабкі духом не можуть вибратись з урвища. Тут я повинен розповісти про ще один фільм, який подивився. "У пошуках щастя" - фільм про людину, яка в один момент втрачає все. Та при цьому людина не здається, береться за певну справу та досягає успіху. До речі, фільм заснований на реальних подіях про біографію одного з американських мільйонерів. Подивіться, не пожалієте.

Отже, мій висновок один. Бідні завжди будуть. Багаті завжди будуть. Слабкі будуть далі ніким, а сильні досягнуть успіху при будь-яких випробуваннях.

Це наче природній відбір. Виживають тільки сильні. Тож загартовуйте свій дух, характер та досягайте успіху не оглядуючись назад!

Коментарі   

Настуся
0 # Настуся 2012-03-22 21:31
Хочу додати про силу духу. Мені 12 років. Може я ще й мала про таке судити, але пам"ятаю ,як бачила по телевізору, коли жінка без рук вміла робити все ногами, навіть машину водила, за немовлям доглядала, варила їсти і все це з такою спритністю, що мабуть і людина в якої є руки їй би позаздрила. А нещодавно був день людей ,які хворіють на синдром Дауна. Виявляється у нас в Україні є професор з філософії який має це захворювання, проте він зумів навіть захистити якусь там дисертацію, часто їздить за кордон та виступає перед величезними аудиторіями. Оце і є справжня сила духу .Я поважаю таких людей. Все інше на мою думку - це просто ледарство. Є руки , ноги, голова, що ще потрібно людині, щоб заробити собі на кусок хліба, нехай навіть без масла.
Відповісти | Відповісти з цитатою | Цитувати | Поскаржитись
Swinomatka
0 # Swinomatka 2012-12-30 21:27
Хе, чуваче. ти бачив все надто спрощено. В мене є знайомий, який працював із бездомними більше двох років, а потім працював у бізне-школі для підприємців. Якщо ти бомж - у тебе майже немає шансів вирватися з цього. Суспільство тебе не сприймає і спеціально створює бар'єри. Подумай над цим.
Відповісти | Відповісти з цитатою | Цитувати | Поскаржитись
Владислав Мислінський
0 # Владислав Мислінський 2012-12-30 21:35
Quoting Swinomatka:
Хе, чуваче. ти бачив все надто спрощено. В мене є знайомий, який працював із бездомними більше двох років, а потім працював у бізне-школі для підприємців. Якщо ти бомж - у тебе майже немає шансів вирватися з цього. Суспільство тебе не сприймає і спеціально створює бар'єри. Подумай над цим.

А нащо суспільству знати, що ти бомж?
Ясне діло, що якщо ти в резюме на роботу в графі "хобі" напишеш "бомжувати", то тебе нікуди не візьмуть.
Брехню ніхто не відміняв. Якщо бомж побриється, помиється, більш-менш пристойно одягнеться, то й не буде подібним на бомжа.
Відповісти | Відповісти з цитатою | Цитувати | Поскаржитись

Додати коментар

Security code
Оновити

Поисковый анализ сайта
2011-2017 Всі права захищено.
При копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт myslinsky.org обов"язкове, інакше - знайду і руки відірву :)
Designed by Myslinsky Vladislav.
Головна | Контакти | Про автора