Великі ігри маленьких людей
- Переглядів: 1482
Я не великий школоподібний експерт у геополітиці, але про політику маю поняття і уявлення. Є дві категорії людей – ті, які хочуть керувати всіма і ті, які хочуть підкорятись. Логічно, що «підкорених» у кількісному вираженні більше.
Проте настають такі часи, коли «керівників» стає більше. А чим більше керівників, тим більше між ними суперечностей. І починається розподіл сфер впливу, економічні та інформаційні війни, справжні війни і ще багато всіляких речей, через які страждає група населення підкорених.
Та люди настільки вгрузли в цей світовий порядок, що не можуть сприйняти очевидних речей. От всі ми, як прості підкорені люди бачимо політиків у телевізорі, в інтернеті і ставимось до них не зовсім так, як до простих людей. Одні їх звеличають до рівня святих, а інші мішають з лайном.
Ми щиро віримо у кордони і держаність. Ми віримо у демократію і порядок. Проте фактично цих речей не існує. Для того, щоб ви змогли собі уявити весь стан речей – відмотайте в уяві час на кілька мільйонів/мільярдів років назад. Огляньте планету – вона єдина.
Тепер забудьте про своє патріотичні погляди і перестаньте возвеличувати і пишатись своєю батьківщиною. Станьте тим прибульцем, який прилетів до нас і йому повинні пояснити, чому він не може вільно пересуватись між державами і чому має виконувати якісь незрозумілі закони. А тепер спробуйте зрозуміти наскільки абсурдним є пояснення.
Я не кажу, що патріотизм і територіальний поділ світу це погано, я кажу, що кожна людина повинна пам’ятати оцей стан «прибульця». І кожен раз, коли інтереси людей однієї держави (чи кількох) не сходяться, потрібно розуміти, що така ситуація виникає у людей, які не можуть себе уявити на місці прибульця.
Це все доволі метафорично, але таким способом я намагаюсь пояснити недолугість та обмеженість крайніх поглядів. Ми отримали доволі гниле суспільсто у всьому світі. Воно майже однаково гниле як і в демократичній Європі, так і в тоталітарній Північній Кореї.
А все через обмеженість і крайність поглядів. Уявіть суспільство, яке б складалось із однакових за характером людей. Для прикладу, все суспільство – старий бомж-алкаш. І всі ці алкаші мають основну ціль – назбирати побільше випивки. І серед них з’являються так само «керуючі» і «підкорені». Проте в будь-якому випадку таке суспільство не розвинеться.
Суспільство – науковці. Все суспільство складається з дуже розумних людей. Всі хочуть думати, але ніхто не хоче працювати. Суспільство провалиться.
Тепер поглянем на сучасний соціум – він сформований саме завдяки різноманітності. Люди не рівні і ніколи не були рівними. Людство рухається вперед завдяки тому, що є і алкаші і науковці. Але.
Але із зрозумілих причин алкаші не рухають людство безпосередньо вперед. Завдяким ним керуючі і науковці розвивають алкогольне виробництво. Тепер перелаштуєм метафору під сучасні умови. Науковці і керуючі – це зацікавлені у військових конфліктах. Вони зацікавлені, бо це гарно відображається на продажі зброї, бо вони мають шанс здобути нову сферу впливу і завоювати новий ринок. Алкаші і підкорені – це ті, хто ненавидить і годує своєю ненавистю інших.
Не варто забувати, що керуючі такі ж люди, як і підкорені, але раціональніші. Якщо підкорені можуть кинутись один на одного із вилами, то керуючі не мають агресії до протилежного табору, вони мають лише свій інтерес.
Висновок доволі простий. Хочете у майбутньому стати керуючими – тоді навчіться бачити суспільство з усіх сторін. Навчіться абстрагуватись від понять кордону, державності, віри, мови та національності. Якщо це і не допоможе вам стати керуючим, то принаймні ви проживете життя без туману в голові.
Подивимось наскільки робоча твоя теорія
Стрічка RSS коментарів цього запису