Думки вголос

Великі ігри маленьких людей

написав Владислав Мислінський

Я не великий школоподібний експерт у геополітиці, але про політику маю поняття і уявлення. Є дві категорії людей – ті, які хочуть керувати всіма і ті, які хочуть підкорятись. Логічно, що «підкорених» у кількісному вираженні більше.

Проте настають такі часи, коли «керівників» стає більше. А чим більше керівників, тим більше між ними суперечностей. І починається розподіл сфер впливу, економічні та інформаційні війни, справжні війни і ще багато всіляких речей, через які страждає група населення підкорених.

17 миттєвостей екзистенціалізму

написав Владислав Мислінський

Полистав я тут останні записи і зрозумів, що давно не філософствував. А я це діло люблю. Бо це однозначно заняття для лінивих, зайнятим людям нема коли думати нафіга вони живуть і взагалі що таке життя.

Загалом відсутність фізичної праці компенсується мозковою активністю. Оот. Що я хотів тут написати? За минулий тиждень нічого не сталося грандіозного, а політичні теми вже вкрай набридли. Хай вже пройдуть вибори 25 травня, може після цього хоч трохи заспокояться.

Весною мене, як завжди, тягне на подорожі. Але цього року хочеться просто зібрати величезний туристичний ранець, вийти з дому і піти в гори. І повернутись в найгіршому випадку за кілька тижнів, а в найкращому – ніколи.

Гудбай Крим

написав Владислав Мислінський

За все життя я був в Криму два рази. І обидва рази отримав негативне враження. Краєвиди вганяють в тоску, я не враховую ті мініатюрні шматки Криму, де все гарно і квітучо. Насправді переважний простір Криму – це пустеля.

Якщо подорожуючи Західною Україною можна спостерігати людей, такі-сякі будівлі, то в Криму і людей фіг побачиш і краєвиди із розвалених будинків наснаги не додають. Я зараз говорю дуже суб’єктивно, адже скласти враження про регіон з двох візитів доволі важко. Але кажу так як є – я б там не хотів жити хоча-б через жахливий клімат і обстановку.

Повоюєм?

написав Владислав Мислінський

Прихід весни ознаменувався зовсім не підсніжниками і теплим сонечком, а військовою інтервенцією в Україну з боку Росії. Колись цей день мав настати, от як би я сказав.

Повний програш Яника радував недовго – він тепер живе собі в Росії під спідницею Путіна і ламає російські державні ручки. Здавалося б, революція перемогла і тепер собі заживем довго і щасливо, але не все так просто.

Пан Путін просто афігел, що войовничі бандерівці захопили всю країну. Така ситуація явно йшла не на користь ВВ і він вирішив провчити Україну, ввівши війська в Крим. Те, що існують різноманітні договори, конвенції та інші міжнародні акти – це все байда. ВВ відноситься до документів, як до туалетного паперу і тут в тему вже популярна останнім часом цитата «Підписання договору з Росією не варте навіть паперу, на якому він був складений».

Єврореволюшин: The End

написав Владислав Мислінський

Багато людей вважають вчорашній день остаточною перемогою революції, адже Віктор Федорович більше не Президент України. Проте у мене, як завжди, присутній дикий скепсис по цьому приводу. Так, золотий унітаз гучно впав, але що ми бачимо тепер? У Верховній Раді ті самі лиця, які були 4 роки тому.

Про все і ні про що

написав Владислав Мислінський

Окей, пройшов черговий тиждень мого життя, тому варто щось написати. Тим більш я обіцяв, поставив собі цілі і справно пишу в блог кожного тижня. На рік це має вийти 52 записи, що є більше, ніж двох минулих років. Загалом щоразу можна щось придумати – написати про фільми, які нещодавно переглянув, події в житті чи про всілякі вебмайстрові штучки. А можна просто понити, що нема про що писати.

Певно цим я і займусь зараз. В будь-якому випадку, писати «воду» краще, ніж не писати взагалі. То все того, що я вважаю себе офігенним графоманом, який класно викладає свої думки, цокаючи по клавішах. Хоч що з цього толку, якщо таких як я – безліч? Ну і фіг з ними.

Поисковый анализ сайта
2011-2017 Всі права захищено.
При копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт myslinsky.org обов"язкове, інакше - знайду і руки відірву :)
Designed by Myslinsky Vladislav.
Головна | Контакти | Про автора