Про фільми…знову
- Переглядів: 2738
Перший пост нового року, як не дивно, буде про фільми. Мною нещодавно переглянуті. Якщо раптом колись на мій блог зайде якийсь впливовий чувачок з голівуду, то візьміть мене до себе кінокритиком! Це, мабуть, одна з небагатьох робіт, де я б викладався на 100% і ще й отримував за таке мішок грошей.
Та давайте до суті. Отже, найактивніший період споглядання фільмів припав на час сесії. І це навіть не завадило мені здати її успішно. Так-от, вирішив я під час сесії подивитися якісь тематичні фільми…щось про невимовні людські страждання, страх, паніку…одним словом все те, чим описується сесія.
Вибір впав на франшизу «Пили». Першу частину я подивився ще давніше, тому вирішено було додивитись всі наступні. Всі 7 фільмів сподобались тим, що вони дуже тісно переплетені. Фактично вийшов в своєму роді серіал, де пропустивши одну серію – не розумієш нічого у всіх наступних…до речі, така ж ситуація з математикою.
Не буду описувати всі частини, скажу лише, що перша залишається еталонною, далі 2, 3 і 4 ще показують високий рівень, 5-та вже не дуже…Шоста ще ніби піднімає планку назад, а от заключна, сьома, засмучує кінцем. Кінець справді розчаровує, бо вийшов він якийсь дуже шаблонний, не було того «вау» ефекту, який був в перших частинах. Навіть тематична музика, яка йде в кінці кожного фільму не врятувала ситуації – напруги вже не було. Але загалом серія фільмів вийшла чудова – здавалося б, що неможливо вигадати щось нове – але режисери зуміли здивувати майже в кожній частині. Я особисто хочу, щоб дяді з голівуда зробили римейк – думаю, грошей він їм принесе не менше за оригінал.
Наступна тематична серія фільмів – «пункти призначення». Так, я їх ніколи до цього не бачив, каюсь. Цікава серія фільмів, яка змушує згадати про неминучість смерті. Хоча, звичайно, всі події у тих фільмах то є суцільний брєд, «пила» набагато реалістичніша по задумці. Але суть не в реалізмі, а в тому, як зробили фільм. Отже, перші дві частини справді класно зняті, особливо сцена автокатастрофи у другій частині – то шедевр постановника.
Третя частина скотилася в прірву – дивитись вже було нудно. Сюжет той самий, а самі сцени вже не мали ніякої видовищності. Тому було вирішено не дивитись останню, четверту частину. Її може колись і подивлюсь, як буде вже ну зовсім нічим зайнятись.
Отак в мене кіномансько минула сесія за цими двома кіно серіями. Між тим всім я переглянув «Капітана Філіпса», який виявився одним з найкращих фільмів цього року, мультик «Холодне серце» мені, на диво, сильно сподобався. Тепер я не буду казати, що кінокомпанії перестали знімати адекватні хороші мультфільми. «Хоббіт» мене розчарував – все-таки розтягувати на три частини одну книжку була погана ідея. Та й взагалі мені, як фанату книжки, дедалі більше помітно, що фільм з книгою розходяться на багатьох рівнях. Хоча, якщо не брати до уваги, що це екранізація – фільм досить гідний. Видовищність присутня, сцени боїв класні ну і Еванджелін Лілі там «свєркала» красотою, за що певне я таки поставив фільму вісімку, а не сімку.
47 ронінів не вразили – гарно показаний японський режим тих років, але фільм лише пригнічує такою своєю «безвихіддю». Хоч сцени з боями красиві, тут постарались «спецефектори».
Ну і «Грязь». Цей фільм, на превеликий жаль, не добрався до наших кінотеатрів (певно зацензурували), але це дикий шедевр. От реально, яка влучна назва – в фільмі показана вся грязь людської душі і показана вона назовні. І при цьому режисер змусив обожнювати ту грязь і навіть захоплюватись головним героєм.
Такі-от пироги на початку 2014 року, сі ю сун.
Всі інші фільми взагалі повна лажа.
Стрічка RSS коментарів цього запису