Мої музичні погляди

Написано в Інше
  • Переглядів: 3355


От і прийшов той день, коли я сів і написав цю статтю. Довго думав, про що сьогодні написати, навіть було почав писати щось капець творчо-абстрактне, але тут раптово вирубався Інтернет і я це прийняв за знак "да всем нас*ать" і різко змінив тематику.

Давно збирався написати про свої музичні вподобання, та от зупиняло тільки те, що для кожного це особисте, як і релігійні та політичні погляди. Але про релігію я вже цілком і сповна висловився і ніяких катастрофічних наслідків не побачив.

Як то кажуть, про смаки не сперечаються. Цього робити я і не буду. Лишень розповім про жанри, виконавців, які мені подобаються і розкажу про певну стереотипність в цьому плані.

Отже, хто мене вже давніше читає, то знає, що я люблю зарубіжний реп. Так як з словом реп зв"язано чимало стереотипів, то і почну я з їх спростування.

Для початку, повністю неправі ті, хто кажуть, що "реп - це не музика, а набір слів і "бум-цик-цик"". Потрібно бути повністю необ"єктивною людиною з школярським типом мислення, щоб таке казати. Багато сучасних та старих представників цього жанру пишуть чудову музику для своїх слів - від ліричної, до "качової". Допустим, одна з найвеличніших пісень в творчості Емінема - Loose Yourself визнана однією з кращих пісень століття. Що цікаво, я інколи зустрічаю людей, які обзивають різними нехорошими словами Емінема, а потім виявляється, що від Loose Yourself вони просто тащаться чи тащились в минулому. Мудаки, одначе.

"Реп поганий, бо це агресивна музика" - агресивності в репі не більше, ніж в році, чи іншому жанрі музики. Так, в репі загалом використовуються гостренькі фрази, в яких засуджується політика, інші люди і таке інше. На прикладі того ж Емінема можна сказати, що він цими "гострими" фразочками і здобув мегапопулярність на початку 2000-их, але тоді він був молодим і "дерзким", а тепер йому на днях вже 40 років стукнуло і, відповідно, тексти його пісень стали глибші та більш цензурні. Також є виконавці, які взагалі не пишуть агресивних текстів - вітчизняний Вова зі Львова тому в приклад.

Також на початку літа я пригадую, що в кількох пабліках вконтакті написали начебто результати дослідження щодо відповідності між музичними смаками та рівнем інтелекту, де реп показали в найгіршому світлі, а рок - в найкращому. Жодного підтвердження дійсності цього дослідження ви ніде не знайдете, бо це фейк, який написався дуже яскравими фанатами року.

Що цікаво, репери до рокерів ставляться набагато лояльніше, ніж рокери до реперів. Попитайте багатьох заядлих рокерів - вони скажуть, що відверто ненавидять реп. Попитайте реперів - вони скажуть, що їм подобається інколи слухати рок.

Також люблять казати, що реп музика чорних афроамериканців, то й хай для них вона і залишається. Здається, той же Емінем давно це спростував. "Реп - це як гора. Загалом чорна, але вершина біла."

Окремо хочу сказати про російський реп. Це один з небагатьох стереотипів, з якими я майже повністю згідний. Справді, росіяни сильно попозорили сам реп, як напрямок в музиці. Надзвичайно великий відсоток шлаку - десь на рівні 97-98%. Єдине, що я чув непогані треки від Noize MC і це мабуть єдиний російський репер, який заслуговує звання "репер".

Ну і український реп для мене довгий час не існував, поки якось вконакті я не знайшов паблік україномовного репу. Шлак теж є, але його набагато менше, ніж у сфері російського репу. Дуже сподобався репер НЕМОЙ - надзвичайно глибокі депресивні тексти і цікава спокійна музика. Також непогані представники в лиці Тулима, Юніка, На Відміну Від та інші.

Тепер трохи про історію становлення моїх музичних смаків. В дитинстві я слухав касети з "руки вверх" ітд :) Також любив треки Queen. Потім, в школі вже було багато попси, бо й вибирати не було з чого - музика передавалась з телефону на телефон через інфрачервоний порт.(школота не пойме)

Ну а потім я записався на баскетбол - гру, яка по суті входить в хіп-хоп культуру. Саме там я й почув перші пісні Емінема, Екзібіта, Доктора Дре, 50 центів та інших, на той час популярних виконавців. Знаєте, слухати реп дано не кожному. Спочатку тобі подобаються тільки приспіви, а вже потім ти починаєш втягуватись в ритм - в біт, в слова, в голос виконавця, в техніку читки.

Насправді, цілком об"єктивно, в репі смислової нагрузки в рази більше хоча б чисто технічно - тексти реп пісень у кілька разів більші за рокерські тексти і в десятки разів більші за попсові тексти.

Є виконавці, які пишуть справжні шедеври, а є ті, які пишуть наркоманський брєд. Тут не застрахований жоден жанр музики.

Отже, як ви уже зрозуміли, з виконавців мені подобається Емінем. Це справді людина-легенда, і чим більше я про нього дізнавався, чим більше пісень слухав, тим більше в цьому переконувався. До речі, можу порекомендувати напівавтобіографічний художній фільм "8 миля", де показані всі аспекти життя зірки до популярності.

Також мені подобається творчість маловідомого, але досить класного виконавця - Tech N9ne. Окрім прикольно борідки, Тек Найн виділяється тим, що робить дуже багато якісних треків. Він є засновником лейблу Стрейндж Мюзік і окрім власної творчості, просуває інших молодих талантів.

Останнім часом я захопився творчістю L.O.C. - це данський репер, який відповідно читає на данській мові. Данської я не знаю, тому мушу читати переклади текстів, але музику він пише просто суперову. Ну і кліпи в нього теж глибокі та сюжетні.

Ну і з основної маси не буду про всіх окремо розписувати, лише назву: DMX, Xzibit, Dr Dre, 2Pac, Snowgoons, MGK, Lil John, Nas, Kid Cudi, Kid Ink, B.o.B., Nelly, Wu Tang, Eazy-E, Onyx... ну і ще багато інших.

Кожен з цих виконавців має в репертуарі чудові пісні, які варто послухати і тільки після того судити про їхню творчість.

До речі, дещо з року мені теж подобаються. Мабуть я не єдиний шаленів від пісні Нірвани - Smels like teen spirit. Також безліч класних пісень є у Лінкін Парк, Skillet, Beatles, Limp Bizkit.

Попсу я не слухаю, але інколи Кеті Перрі гріх не послухати :) Також мені не подобається музика без слів, а це дабстеп, електро ітд. Ну ці стилі музики цілком годяться, щоб під них танцювати в клубі, чи вставляти їх саундтреками у фільми, але просто слухати це - я не знаю, як можна.

Музика без слів - це також класика, але класику інколи послухати справді приємно, бо ніщо так не заспокоює, як класика.

Повірте, мене сильно смішать повідомлення у всіляких пабліках\формуах з формулюванням "реп лайно" чи "рок лайно" чи "любийіншийжанр лайно". Таке може писати, а тим більш думати, тільки недалека у поглядах та обмежена людина.

Отже, я ніколи не уподібнююсь до школти і не холіварю ніде на музичні теми. Я не обс*раю інші стилі музики з ніг до голови, я цілком адекватно ставлюсь до всіх видів музики і вважаю, що всі вони мають право на існування.

Пам"ятайте, що ніщо так не псує стиль музики, як його фанати.

Додати коментар

Security code
Оновити

Поисковый анализ сайта
2011-2017 Всі права захищено.
При копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт myslinsky.org обов"язкове, інакше - знайду і руки відірву :)
Designed by Myslinsky Vladislav.
Головна | Контакти | Про автора